top of page
Поиск

Поетична сторінка

  • Фото автора: Олена Саварин
    Олена Саварин
  • 7 нояб. 2015 г.
  • 2 мин. чтения

У вільні хвилини свої роздуми, прагнення та переживання викладаю в поетичних рядках. Поезією захоплююся з дитинства, вона для мене - натхнення і розрада. Бо в поезії, як і в математиці, відчуваю гармонію Всесвіту.

Кілька своїх віршів виношу на ваш суд.

Випускникам 2012 року

Вже відшумів ваш випускний прощальний бал,

Жде корабель на вас з червоними вітрилами.

Усі слова, усі пісні і цей святковий зал

В життя доросле взяти би хотіли ви.

Я ще не встигла вам сказати стільки слів,

Я ще не встигла море щастя побажати вам.

Але тепер вже не до сліз,

Чекає вас широкий світ,

Ви там залишите свій слід

На зло усім вітрам.

І сяйво дня уже вас кличе в далечінь,

І звуки вальсу будять в серці ніжні спогади.

Дитинства казка в небуття майнула, наче тінь,

І в майбуття зоріють ваші погляди.

Ви попливете в далечінь під шум вітрил,

На кораблі і шторм, і штиль зустріньте стоячи.

Буденних справ розвіє пил

Шалений розмах ваших крил,

І зажевріє небосхил

В промінні сонячнім.

Моя біографія

Моя біографія схожа на тисячі інших –

Народження, школа, а згодом і педінститут.

В рівняннях і формулах чула я музику віршів,

То ж слалась мені в математику вчительська путь.

І двері мені відчинила моя друга школа.

Урокам, контрольним, здається, не буде кінця…

Та хочу не тільки навчати про точки і кола,

А крапельку сонця укласти в дитячі серця.

Навчити усіх їх, маленьких і вищих за мене,

Дерзати, творити, не зрадити сонячних мрій.

В житті головне не комп’ютер і не теореми,

А гідно гортати скрижалі тривог і надій.

І як би сьогодні не жилося нам, освітянам,

Та школі належать і помисли, і почуття.

Я – мати, дружина, учитель – Саварин Тетяна,

І це моє кредо. І просто життя…

Роздуми

Учитель – це професія від Бога,

А ще, признаюся, моя дитяча мрія.

І хоч терниста вчительська дорога,

Але по ній веде мене Надія.

Хоч на душі по-всякому буває:

В освіті зміни і реформи знову,

Щоранку двері в школу відчиняю,

Бо до дітей веде мене Любов.

Війна, тарифи, клопоти щоденні,

Але в очах ні страху, ні зневіри.

Живу стрімким мінливим сьогоденням,

Тому що в серці не згасає Віра.

Що житимемо ми під мирним небом

В квітучій європейській Україні,

І врешті-решт складеться все як треба

У гідній щастя вчительській родині.

 
 
 

Comentarios


© 2015 Блог вчителя Тетяни Саварин

Усі права застережено. Копіювання матеріалів дозволяється з посиланням на автора

 

bottom of page