Поетична сторінка
- Олена Саварин
- 7 нояб. 2015 г.
- 2 мин. чтения
У вільні хвилини свої роздуми, прагнення та переживання викладаю в поетичних рядках. Поезією захоплююся з дитинства, вона для мене - натхнення і розрада. Бо в поезії, як і в математиці, відчуваю гармонію Всесвіту.
Кілька своїх віршів виношу на ваш суд.
Випускникам 2012 року
Вже відшумів ваш випускний прощальний бал,
Жде корабель на вас з червоними вітрилами.
Усі слова, усі пісні і цей святковий зал
В життя доросле взяти би хотіли ви.
Я ще не встигла вам сказати стільки слів,
Я ще не встигла море щастя побажати вам.
Але тепер вже не до сліз,
Чекає вас широкий світ,
Ви там залишите свій слід
На зло усім вітрам.
І сяйво дня уже вас кличе в далечінь,
І звуки вальсу будять в серці ніжні спогади.
Дитинства казка в небуття майнула, наче тінь,
І в майбуття зоріють ваші погляди.
Ви попливете в далечінь під шум вітрил,
На кораблі і шторм, і штиль зустріньте стоячи.
Буденних справ розвіє пил
Шалений розмах ваших крил,
І зажевріє небосхил
В промінні сонячнім.
Моя біографія
Моя біографія схожа на тисячі інших –
Народження, школа, а згодом і педінститут.
В рівняннях і формулах чула я музику віршів,
То ж слалась мені в математику вчительська путь.
І двері мені відчинила моя друга школа.
Урокам, контрольним, здається, не буде кінця…
Та хочу не тільки навчати про точки і кола,
А крапельку сонця укласти в дитячі серця.
Навчити усіх їх, маленьких і вищих за мене,
Дерзати, творити, не зрадити сонячних мрій.
В житті головне не комп’ютер і не теореми,
А гідно гортати скрижалі тривог і надій.
І як би сьогодні не жилося нам, освітянам,
Та школі належать і помисли, і почуття.
Я – мати, дружина, учитель – Саварин Тетяна,
І це моє кредо. І просто життя…
Роздуми
Учитель – це професія від Бога,
А ще, признаюся, моя дитяча мрія.
І хоч терниста вчительська дорога,
Але по ній веде мене Надія.
Хоч на душі по-всякому буває:
В освіті зміни і реформи знову,
Щоранку двері в школу відчиняю,
Бо до дітей веде мене Любов.
Війна, тарифи, клопоти щоденні,
Але в очах ні страху, ні зневіри.
Живу стрімким мінливим сьогоденням,
Тому що в серці не згасає Віра.
Що житимемо ми під мирним небом
В квітучій європейській Україні,
І врешті-решт складеться все як треба
У гідній щастя вчительській родині.
Comentarios